Інформаційна листівка для батьків

Безпека дітей в Інтернеті

ІНТЕРНЕТ для Вашої дитини - прекрасне місце для навчання, відпочинку і спілкування з друзями, але як і весь реальний світ, мережа теж може бути небезпечна. Перш ніж дозволити дитині виходити в Інтернет самостійно, слід розглянути деякі моменти.

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVD-19 діти проводять все більше часу в Інтернеті: навчаються, розважаються, грають в ігри…

Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом.

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. А тому безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей.

Багатьох батьків турбує те, що їхні діти багато часу проводять в Інтернеті. Доступ до Всесвітньої мережі відкриває безмежні можливості для навчання і самовдосконалення, тому батьки і школа по змозі намагаються забезпечити учням цей доступ. Проте часто замість того, щоб використовувати Інтернет для виконання домашніх завдань і досліджень, діти проводять там години, обмінюючись миттєвими повідомленнями, граючись в онлайнові ігри та розмовляючи з незнайомими людьми в чат-кімнатах. Таким чином, з появою Інтернету проблема підтримки балансу між розвагами та навчанням у житті дітей ускладнилася. Багато дітей і підлітків, потрапивши в Інтернет, втрачають відчуття часу та реальності. Нижче наведені поради батькам і вчителям щодо того, як запобігти інтернет-залежності та встановити необхідний баланс між перебуванням дітей у мережі та іншими заняттями.

Безпечні форми поведінки в мережі Інтернет

Щоб гарантувати дитині безпеку в цифровому середовищі фахівці рекомендують зосередити увагу на таких порадах:

• говоріть з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагайте розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті;
• будуйте відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримуйте спілкування, давайте поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти;
• разом з дитиною переглядайте матеріали на її улюблених веб-сайтах та грайте в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;
• формуйте корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, відповідальну поведінку та психологічну стійкість;
• допоможіть дитині підвищити самооцінку, дозволяйте самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчить моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті;
• заохочуйте користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету;
• встановіть часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та офлайн;
• контролюйте додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;
• навчіться встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування;
• перевіряйте налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежіть коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та попросіть її радитись з вами, перш ніж додавати нових друзів;
• використовуйте доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);
• будьте уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту. Спостерігайте, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах - у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) (див.: Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

1. Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитин (Пн - Пт з 12:00 до 16:00):

• 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);
• 16 111 (безкоштовно з мобільних).

1. Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.
2. Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

• 1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;
• 2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;
• 3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;
• 4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:

• 1) відкрийте програму «Play Маркет»;
• 2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть «Установки» - «Батьківський контроль».
• 3) увімкніть означену функцію.
• 4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши PIN-код.
• 5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

• 1) перейдіть в меню «Налаштування» - «Основні» - «Обмеження».
• 2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження».
• 3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

Більше інформації ви можете дізнатися на сайті Міністерства освіти та науки України за посиланням https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

Будьте здорові, бережіть своїх дітей!

З повагою адміністрація школи

Гепатит A: симптоми, лікування, діагностика

Гепатит A широко відомий як хвороба Боткіна, - це викликається вірусом гостре ураження печінки, яке не переходить у хронічну форму.

Це складне захворювання вважається однією з сприятливих форм ураження печінки, тому що добре вивчено, не вимагає антивірусного лікування, часто закінчується спонтанним одужанням і практично повним відновленням всіх функцій печінки.
Ця хвороба відноситься до числа захворювань, зараження якими відбувається через продукти харчування, тобто це одна з «хвороб брудних рук», широко поширених у країнах, що розвиваються, або в місцях з поганими санітарними умовами і скупченістю населення. Джерело зараження - людина, хвора на гепатит A. Механізму зараження - фекально-оральний, тобто вірус виділяється з фекаліями хворої людини і потім разом з водою або їжею передається іншим людям.

Що відбувається?
Вірус розмножується в організмі людини від 7 до 50 днів, тобто інкубаційний період триває від тижня до півтора місяців. Перші симптоми гепатиту A не дають можливості для швидкого діагностування:

хворий швидко втомлюється, часто відчуває безпричинну слабкість;
іноді буває головний біль;
часто трапляється нудота, блювання;
ще один симптом гепатиту А - хворі часто скаржаться на шкірний свербіж і біль у м'язах і суглобах;
практично завжди спостерігається незначне: 37° - 38,5° С підвищення температури;
у дітей часто спостерігається діарея ;
підлітки та дорослі часто скаржаться на болі в правому підребер'ї, «під ложечкою» або просто у верхній частині живота.

Всі ці розмиті симптоми гепатиту А триває зазвичай близько тижня, це так званий «переджовтяничний період» гепатиту A. За ним наступає «жовтяничний період», коли шкірні покриви, склери очей і слизові набувають ясно видимий жовтого забарвлення, сеча темніє і знебарвлюється кал. Саме в цей період самопочуття хворого дещо поліпшується. Жовтяниця триває від тижня до півтора-двох місяців, після неї починається відновлення. Найчастіше гепатит A закінчується повним одужанням, але період відновлення може затягнутися на досить тривалий період - до півроку.
Діагностика та лікування
Гепатит A - вірусне захворювання, тому ставить діагноз і призначає курс терапії лікар-інфекціоніст. Для постановки діагнозу необхідно зробити біохімічний аналіз крові і сечі: показники рівня білірубіну, «печінкових» ферментів аланінамінотрансферази (АЛТ або сироваткової глутамат-пируваттрансаминази), аспартатамінотрансферази (АСТ, сироваткової глутамат-оксалаттрансаминази), альбуміну або протромбінового часу допомагають поставити діагноз і визначити ступінь ураження печінки та призначити необхідну терапію. При ураженнях паренхіми печінки, рівень АЛТ збільшується в 8-10 разів, наприклад, також рівні АЛТ і АСТ відображають ступінь ушкодження гепатоцитів, але ці аналізи не є достатньою підставою для діагностування гепатиту A.
Остаточний діагноз встановлюється після аналізу на маркери вірусного гепатиту: антитіла класу М до вірусу гепатиту A, наприклад, свідчать про гострої інфекції, в той час як антитіла класу G до вірусу гепатиту A зберігаються в крові довічно і свідчать про те, що чоловік переніс гепатит A якийсь час назад.
Всім хворим на гепатит A (як і гепатит будь-якої іншої форми) рекомендується відязикатися або принаймні знизити вживання алкоголю, який є справжньою отрутою для ураженої вірусом печінки. Рекомендується також всім хворим дотримувати постільний режим, дієту (п'ятий лікувальний стіл за класифікацією М.И.Певзнера) і прийом препаратів, що захищають печінку - гепапротекторов.
Іноді захворювання приймає дуже важку форму, запальний процес не дозволяє печінки справлятися з основними її функціями. В таких випадках проводиться комплексна терапія симптоматичного і дезинтоксикаційної дії. Хворому вводять спеціальні розчини для «розведення» крові і якнайшвидшого виведення токсинів, глюкозу, вітаміни - для зниження концентрації токсинів та забезпечення клітин печінки матеріалом для відновлення. Противірусна терапія при гепатиті А не проводиться.
Як правило, навіть при тяжкій формі перебігу гепатиту A, через півроку (іноді довше) функції печінки повністю відновлюється.
Профілактика
Для самозахисту від будь-якої «хвороби брудних рук» дуже корисно дотримуватися правил особистої гігієни. Але найкращою і надійною профілактикою проти гепатиту А сьогодні є щеплення від нього. Існують дуже сильні вакцини, термін дії яких обчислюється від шести до десяти років. Дотримання правил особистої гігієни ще ніхто не відміняв
Щеплення рекомендується робити всім людям, що прямує у відпустку або на роботу в райони з високим рівнем захворюваності на гепатит A; дітям від 3 років, які проживають в районних із високим рівнем захворюваності, а також спеціалістам і працівникам дитячих садків, інфекційних відділень лікарень, закладів громадського харчування і водопостачання.

Правила поведінки на льоду.
Заходи попередження нещасних випадків серед дітей і школярів під час льодоставу

Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини.
Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.
Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 5-7 см. Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину або міцність льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці. Якщо після першого удару лід пробивається і на ньому з’являється вода, то вихід на лід забороняється. Не дозволяється перевіряти міцність льоду ударами ніг. Міцним льодом вважається прозорий лід з синюватим або зеленуватим відтінком при товщині 12 см.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду будь обережним, уважно стеж за його поверхнею, обходь небезпечні і підозрілі місця та ділянки з вмерзлими в лід кущами, травою і очеретом. Обминай ділянки, покриті товстим прошарком снігу, – під снігом лід завжди тонший. Обережно спускайся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Тонкий лід і там, де б'ють ключі або струмок впадає в річку. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Під час групового переходу по льоду необхідно рухатись на відстані 5-6 метрів один від одного і уважно стежити за тим, хто іде попереду.
Переходити водойми на лижах дозволяється тільки після того, як переконались в міцності льоду. З метою забезпечення безпеки при пересуванні на лижах по льоду необхідно відстебнути кріплення лиж (щоб у крайньому випадку швидко від них позбутися), палиці тримай в руках, але петлі лижних палиць не накидай на кисті рук. Рюкзак повісь лише на одне плече, а краще волочи його на мотузці на 2-3 метра позаду. Кататися на ковзанах дозволяється тільки на спеціально обладнаних катках. Суворо забороняється кататися на льоду без нагляду дорослих, або самостійно виходити на лід. Якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини – негайно повертайся. Не біжи, а виходь повільно, не відриваючи ступні від льоду.
Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:
Якщо ти провалилися на льоду річки або озера не піддавайся паніці, широко розкинь руки по краям пролому та утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
клич на допомогу, дій рішуче й не лякайся, тисячі людей провалювалися і врятувалися;
намагайтеся не обламувати край льоду, без різких рухів вибирайся на лід, наповзаючи грудьми й по черзі витягаючи на поверхню ноги. Головне — пристосовувати своє тіло, щоб воно займало найбільшу площу опори;

Вибравшись із льодового пролому, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.

Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.

Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:

Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя це почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно: - покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих; - знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку); - оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього; - крикни, що ти йдеш на допомогу; - наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки; підклади під себе лижі, дошку, фанеру, драбину, жердини та ін.; - лежачи на одному з таких предметів, закріплених з одного боку мотузкою за щось на березі чи за край криги, треба повільно просуватися до потерпілого на відстань, що дозволяє подати йому мотузку, пояс або багор; - обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
- не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне, потім відповзи назад і поступово витягни на лід потерпілого;
- витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.

У місцях, де є промоїни чи битий лід, використовуються спеціальні засоби – рятувальні шлюпки на полозках, на яких наближаються до потерпілого за допомогою кішки та багра. Якщо для надання допомоги немає нічого, тоді 2—3 чоловіки лягають на лід ланцюжком, наближаються до потерпілого, тримаючи один одного за ноги, а перший з них подає потерпілому ремінь, одяг тощо.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!

Пам'ятка профілактики гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь

Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз,
черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін.
Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками:
найпростішими, бактеріями, вірусами.
Що ж є спільного між ними? Чому в одну групу увійшли захворювання, появу яких спричиняють мікроорганізми різних біологічних видів? Всю цю групу об’єднує те, що основне місце перебування хвороботворного початку і розвитку хвороби - кишечник людини (чи тварини). Звідси й загальний механізм передачі інфекції, так званий фекально-оральний, при якому збудник з кишечника хворого чи носія інфекції потрапляє у зовнішнє середовище, потім через рот у шлунково-кишковий тракт здорової людини і викликає захворювання. В організм людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситись брудними руками і предметами домашнього вжитку. Які ж ознаки гострих кишкових захворювань? Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії – 2-7 днів, при холері – від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях – декілька годин, при черевному тифі – 7-25 днів, при гепатиті А – 15-50 днів. Наприкінці прихованого періоду може з'явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтянисність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т. д. Успіх боротьби за зниження захворюваності на кишкові інфекції багато в чому залежить від того, наскільки обізнане населення з причинами виникнення та поширення цих захворювань. Підвищення санітарної культури населення – це величезний резерв подальшого зниження захворюваності на гострі кишкові інфекції. Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в малят і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні. Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обґрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.
Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує – госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування.
В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, – запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їдою, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити.
Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Якнайретельніше повинні стежити за чистотою рук працівники дошкільних дитячих закладів, а також ті, хто має справу з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. Нехтування правилами може призвести до групового захворювання кишковими інфекціями.
Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі, бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
Рекомендується не тримати на кухні нічого зайвого. Бажано, щоб кухонні меблі були вкриті пластиком, що легко миється гарячою водою з милом. Стіни на висоту 1,5 метра від підлоги найкраще обкласти плиткою або пофарбувати олійною фарбою – це полегшить їх миття. Для сміття необхідно мати відро з кришкою. Виносити сміття слід щодня, а відро ретельно мити.
Треба мати окремі дошки для обробки сирого м'яса та риби, сирих овочів, для вареного м'яса та риби, для хліба.
Кухонне приладдя і посуд слід мити гарячою водою після кожного приготування їжі, а м'ясорубку після миття ошпарити окропом. Зберігають посуд у недоступному для мух місці.
Ще до того як продукти опиняться на кухні, треба запобігти їх забрудненню мікроорганізмами, що спричиняють гострі кишкові інфекції. Продукти, які не підлягають річній обробці (ковбасу, масло, сир тощо), упаковують окремо від сирого м'яса, риби, напівфабрикатів.
Овочі, фрукти, ягоди, які будуть споживатися в сирому вигляді, слід мити в проточній воді. Продукти, що швидко псуються, зберігають у холодильниках при температурі в камері не вище +6 °С. Існує певний термін їх зберігання, і необхідно його суворо дотримуватись. Так, м'ясний фарш можна тримати в холодильнику не більш як 6 годин; торти, тістечка, м'ясні напівфабрикати – 36 годин; смажені котлети – 24 години; варені ковбаси – 48 годин.
Не рекомендується готувати влітку в домашніх умовах заливні м'ясні та рибні страви. А в їдальнях та кафе взагалі заборонено готувати ці страви в літні місяці.
Молоко перед надходженням до торговельної мережі піддається пастеризації, яка різко зменшує кількість хвороботворних мікроорганізмів у ньому. Проте розливне молоко (а надто куплене на базарі) слід обов'язково прокип'ятити. У поширенні гострих кишкових інфекцій не остання роль належить мухам. Перелітаючи знадвору, де вони кубляться в місцях, багатих на органіку (смітники, перегній, нечистоти), до житлових приміщень, комахи сідають на харчові продукти і таким чином заражують їх збудниками хвороб, яких переносять на лапках та черевці. Боротьбу з мухами найкраще розпочинати із знищення їхніх личинок навесні. Для цього місця можливого виплоду мух 3-4 рази на місяць обробляють карболовою кислотою, хлорофосом або гасом з розрахунку 2-3 літри на 1м2. Щоб перекрити мухам доступ у приміщення, вікна закривають марлею або густою сіткою. Для знищення мух використовують липкі стрічки, мухобійки. Треба пам'ятати, що в чистому приміщенні мухи не затримуються.
Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції. Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами.
Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються з суден та з

каналізаційних труб або змиваються з поверхні ґрунту атмосферними опадами. Під час купання у відкритих водоймах (річка, озеро,

ставок і т. д.) намагайтеся не ковтати воду.